Манява — туристичне село для відпочинку в Карпатах
Розмістилось село Манява в 27-ми кілометрах від районного центру смт Богородчани, що на Прикарпатті. Це карпатське село славиться у туристів Манявським Скитом та Манявським водоспадом, що збирають довкола себе сотні туристів щодня. Назва поселення походить від слова «манівці» (в значенні слова «навмання»).
Перші згадки про село Манява
Свою історичну відмітку село Манява, котре оточене звідусіль скелями, бере ще із сивої давнини. Точних згадок тієї давнини, на жаль, немає ні в письмовому вигляді, ні в речових знахідках. Певне розуміння можна взяти із переказів. Так вперше пояснив походження поселення історик Прокопій Касарійський, що із Візантії. Він називає мешканців села «склавінами» та вказує на географію їх проживання. Також історик вважає, що саме ці поселення на той час займали велику територію сучасної Польщі та України.
Манявський Скит. Хресто-Воздвиженський собор в Маняві
Відомий монастирський комплекс серед мандрівників та мирян з усієї України. Сьогодні це православний чоловічий монастир, який підпорядковується Українській Православній церкві Київського Патріарху. Заснував святиню на початку XVII століття Іов Княгиницький, ігумен був вихідцем з Афону. Загалом діяв монастир з 1611 до 1785 року. Зразу ж після заснування монастир обнесли кам'яною стіною, на якій розмістили три вежі. Вони називаються так: Дзвіниця, Скарбниця, Стрілецька. Говорять, що Дзвіниця мала чудні здібності — сама оповіщала людей про наближення неприятеля. Її «повідомлення» чули аж в Станіславові. Саме розташування обителі вельми вдале — з однієї сторони протікає річка Манявка, а з іншої височіє Вознесенка. За цією надійною стіною місцеві жителі знаходили прихисток під час нападів неприятеля. Манявський скит вважався центром ортодоксальності на галицькій землі. З давніх часів в стінах монастиря зберігалось безліч книг, а сам монастир славився своєю вченістю. Великої популярності зазнав головний іконостас, котрий написав іконописець Кондзелевскій.
Незалежності від тамтешніх релігійних ієрархій сприяв той факт, що у 1620, а потім і в 1748 році, сам патріарх Константинополя надав обителі право ставропігії. Це означало, що настоятелі підпорядковувались безпосередньо на пряму патріарху Константинополя. Унівський собор (початок XVIII століття) змусив обитель почати співпрацю з Римом, але ненадовго. Невдовзі скит відкинув рішення, яке було прийнято в селі Унів, та аж до свого закриття залишався сугубо православним. Серед настоятелів — московські та молдавські покровителі. Відомі ченці: Кирило Ставровецький, Лев Шептицький, Йосип Шумлянський, Василь Туркул та низка інших не менш знаменитих імен. Загалом, в середині XVIII століття в стінах обителі знаходилось понад 200 монахів. У 1628 Київський собор надав Манявській обителі роль домінантної, таким чином скит почав опікуватися 556-ма монастирями.
Манявський Скит в с. Манява
Історики схильні вважати, що саме на території монастиря знаходиться поховання Івана Виговського — українського гетьмана. Цікаво, що сам гетьман заповідав ще за життя, аби його похоронили в цій святій землі. У 1930 роках на території скиту проводились археологічні розкопки, та, на жаль, не було виявлено останків гетьмана.
На території обителі зберігся надгробок, де спочивають перші настоятелі — Йов Княгиницький та Феодосій. Серед реліквій монастиря давні ікони, хрести, ризи, хоругви, а також тут зберігаються копії, які зроблено з Богородчанського іконостасу.
У 1776 році, під час однієї з багато чисельних татаро-турецьких навал, стіни монастиря похитнулись. Незважаючи на те, що монастир був зрівняний з землею, у 1781 році він постає мов фенікс з попелу. Легенди віщають, що ченці самотужки збирали гроші й дійшли аж до царя, який поміг відбудувати скит.
1785 рік приніс обителі горе — австрійський уряд, під залізним кулаком котрого перебувала Галичина, зажадав, аби його закрили. Народні перекази говорять про те, що монахи знали про це за два тижні. Аби назавжди закарбуватись у пам'яті народу вони дістали з підземелля бочки з вином тай почали пригощати всіх охочих. Серед народу ходили таємничі розповіді, що начебто в монастир переправлялась цегла й ченці поспішно будували сховок для своїх дорогоцінностей. Австрійська влада особливо не церемонилась ні з настоятелями, ні з ченцями, а тим паче з мирянами. Під час Святої літургії до храму ввійшов Штрассер, який наглим образом плюхнувся на престол, при цьому тримаючи собачку під пазухою. Громада зрозуміла все без слів. Покидаючи обитель, старенький настоятель вручив чиновнику ключ й промовив: «Як знайдеш двері, що ключ сей відпирає, то не вернемось до Скиту вже ніколи, а як ні — то повернемось обов'язково!». Пророцтву було суджено справдитись, як німці не намагались обнишпорити всі закутки — скарбу так і не знайшли, а в 1998 році на території скиту знову проводилось богослужіння.
с. Манява, Манявський Скит
Відновлення Манявського скиту
Світлими роками в історії обителі стали 1970-1980 рр., впродовж котрих на території монастиря велись відновлювані роботи. Саме в цей час обитель набула статусу важливої історико-архітектурної пам'ятки.
Цікаво, що знаменитий Богородчанський іконостас після низки драматичних випадків, вдалось врятувати. Сьогодні, він знаходиться у місті Львів в приміщенні національного музею.
Блаженний Камінь
Якщо пройтись через ліс та приблизно кілометр вгору — можна попасти до Блаженного каменю. На вигляд — це велетенська брила. За народними легендами, у ХІІІ столітті з Києво-Печерської лаври вирушило в сторону Карпат два її вихованці. Ченці шукали воду, яка б за своїм смаком і властивостями була подібною до води з Києво-Печерської обителі. Вони молили Господа і Він подав їм знак — в печері, яку вони знайшли, било джерело. Згодом, ченці оселились в печері. З усіх навколишніх поселень до них сходились миряни, яких вони лікували за допомогою зібраних квітів та цілющих трав.
Цікаво, що після закриття монастиря вода біля каменю пересохла, а після відродження святині в 1998 знову забила як в нічому й не бувало.
Миряни вважають, що джерело не втратило своїх цілющих властивостей. Говорять, що якщо промивати хворі очі цією водою, то невдовзі зір стане як в орла! Бездітним молодицям, чоловікам та парам радять заночувати біля чудодійного каменю — тоді народиться дитинка. Якщо доторкнутись до каменю, вважають тамтешні жителі та миряни, вмить скасуються всі попередні злодіяння.
Координати GPS Манявського Скиту: 48.6556322, 24.3929472.
Манявський водоспад
Знаходиться це дивовижне чудо природи неподалік села Манява на річці Манявка. Водоспад прийнято вважати одним з найвищих в Україні. Цікаво, що він вважається пам'яткою лише місцевого значення. Висота — близько 20 метрів. Візуально можна простежити, що водограй розділений на 2 частини. Ліва частина дещо ширша за праву. Вода, яка падає, в підніжжі утворює озерце. Кожному, хто відвідає цю місцинку, радять пірнути в цю воду, молодильний ефект гарантовано. Незважаючи на те, що річка гірська, стверджують, що ніхто після купання не занедужав. Навіть в найспекотніші дні тут доволі прохолодно. Вражає природа довкола — буйні вічнозелені ялини, мохи та папоротники. Ти мимоволі попадаєш в Середньовічні часи.
Потрібно вважати, бо замилувавшись природою можна потрапити в трясовину, яких тут доволі багато.
Дібратись до водограю можна вбрід, за умови, якщо води небагато. А можна ще дорогою, яка веде з центру села, а згодом звертає до лісу. Ваш слух Вам не зрадить — прислухайтесь до шуму води. Невдовзі Вам зустрінуться пороги, які місцями сягатимуть двох метрів. Також можна оглянути цю місцевість згори, видершись на гору водоспаду. Озброївшись гумовими черевиками Ви зможете отримати справжнє естетичне задоволення від спостереження архаїчної карпатської флори та фауни.
