Галицький район, панорама села Дубівці

Село Дубівці — непроста доля прикарпатської глибинки

Мабуть, у кожного, хто вперше почує назву села Дубівці, не виникає жодного сумніву з чим вона пов'язана — з деревом дубом. Навіть герб села зображує на блакитному тлі крислатий та сильний дуб золотого кольору. Розташувалося село на березі Дністра за 10 км від районного центру — Галича.

Одна із історій виникнення назви поселення Дубівці така: в давнину на цьому місці росли густі діброви. Під час чергового ворожого нападу, якийсь чоловік, утікаючи від нападників, знайшов прихисток в одному із дупел дуба — так і врятувався. Роздивившись навкруги, чоловік вирішив заснувати тут поселення і назвати на честь свого рятівника.

Також існує переказ про те, що назва поселення пов'язана з людьми, які виготовляли тут човни — так звані «дуби».
Але найвірогідніше назва пішля від прізвища власника цих земель та його нащадків Дуба.

Галицький район, с. Дубівці

с. Дубівці, Галицький район

Сторінками історії села Дубівці

У 1865-1866 роках, коли прокладали залізничну колію, прийшлося дещо змінити русло Дністра. Таким чином, село замість троьх боків, стало оточуватися тільки двома. Згодом у селі була побудована залізнична станція Дубовиця.

Перші люди в цих місцях з'явилися ще до часів пізнього палеоліту (80-10 тис. років до н.е.). Також на дубівецьких височинах архіологами було віднайдено сліди трипільської культури — посуд, крем'яні відбійники, ретумери, точильні камені, сокири, долота, тесла і т.п.

Сучасні Дубівці утворилися внаслідок об'єднання в ХІХ ст. двох сіл — Дубівці та Дегови. Під час масових набігів монголо-татар обидва селища було повністю зруйновано. Після першого розподілу Речі Посполитої, колишній галицький староста Юзеф Потоцький придбав обидва села і об'єднав ці поселення в одне.

Під час Хмельниччини обидва села зазнали страшних руйнувань. Місцеве населення змушене було переселятися в інше місце, покинувши свої господи. Подорожуючи Галичиною, німецький мандрівник Ульріх фон Вердум 1672 року записав у своєму щоденнику: «Воно належить Галицькому староству, розміщується під самим Дністром. Костьолу в Дубівцях немає, осади дуже зруйновані. Місцевість навколо вкрита дубовими лісами».

Як і більшість земель на Західній Україні, Дубівці належали славному роду Потоцьких. З 1774 року Юзиф Потоцький не тільки купив Дубівці, а й через 5 років надав дубівецькій церкві Різдва Пречистої Діви Марії ерекційну грамоту на володіння землею.

Не оминуло Дубівці лихо і під час Світових воєн. Село майже повністю було зруйновано. А після повені у 1941 році, дубівчани через значну втрату майна змушені були покинути село. Основна частина селян емігрувала до Німеччини.

с. Дубівці, криївка воїнів УПА

Криївка воїнів УПА в Дубівцях

Архітектура села Дубівці

У Дубівцях знаходиться незвичайна за формою церква Різдва Пресвятої Богородиці 1815 року. Мабуть, коли в селі проходила лінія фронту церква зруйнувалася. Селяни вирішили відбудувати її власними силами. На це може вказувати різниця у висоті між частинами церкви, а також відсутність логічного завершення будівлі. Церква хрещата в плані, безверха, яка складається з основного прямокутного об'єму нави і вівтаря, до яких з довших сторін прибудовані бічні прямокутні рамена. По периметру церкву оточує широке опасання, оперте на металеві опори. Стіни буділі шальовані вертикально дошками. До неї ведуть два входи: з заходу і півдня. Церква вкрита спільним чотирисхилим дахом, посередині гребеня якого влаштована грушаста маківка на восьмибічній основі. Бічні рамена перекриті двосхилими причілковими дахами.

Особливою за будовою є також місцева дзвіниця. Дерев'яна, квадратова в плані трьохярусна будівля. Але її основною особливістює є те, що у приміщенні збереглася оригінальна таблиця, де зазначені прізвища людей, які у 1959 році пожертвували кошти на відновлення ікон вівтаря та іконостасу!

Природні цінності Дубівців

Справжнє диво виявили в Дубівцях місцеві рибалки. В їхні сіті потрапив річковий бобер. У минулому столітті популяція цих тварин скоритилася до мінімуму. Протягом багатьох століть хутро цих тварин було дуже популярним, що й призвело до винищення бобрів.

Загалом природа в Дубівцях незвичайно красива. Мабуть, тільки тут, куди не кинь оком, відкривається неймовірний краєвид на величний та плавний Дністер. Споглядаючи цю красу, обрамлену віковічними дібровами, важко не закохатися в цю дивовижну місцинку. Віками місцеве населення боролося за свій рідний край. У разі найбільшої біди не опускало рук, а знову і знову відроджувало село. Хіба в таких людей немає чому повчитися?

Дубівці — ідеальне місце для тих, хто втомився від задушливої цивілізації. Для тих, кому раптово захотілося доторкнутися до дикої, майже недоторканої природи та галицької культури. А вона, як відомо, зібрання всіх найкращих рис української та європейської культур.

Ласкаво просимо в Дубівці — символ незламності та духу галицького краю.

с. Дубівці, річка Дністер

Річка Дністер, с. Дубівці