Маршрут на Піп Іван Мармароський через Вибчину

• м. Рахів — г. Вибчина — г. Берлебашка — г. Піп Іван Мармароський — г. Щербан — с. Ділове;
• Загальна протяжність — 37 км. Висота виходу — 430 м. Найвища точка — 1938 м. Тривалість маршруту — 2-3 дні. Складність — висока.

Вважаєте побувати в Альпах не реальність, а мрія? А от і ні! Схожі на Альпійські вершини є і в Україні! І ми українці повинні гордитися нашими Карпатами, і про їх красу розповідати цілому світу.

Мармароський масив Карпатських гір, більша частина якого знаходиться в Румунії — насправді унікальне місце. В Україні знаходиться його найвища точка — вершина Піп Іван Мармароський (1938 м). В народі гірський хребет називають Гуцульськими Альпами. Насправді, враження від подорожі в цю частину Карпат не менші, ніж від Європейської перлини.

Перед початком подорожі необхідно узгодити маршрут із прикордонною заставою у біосферному заповіднику та у Діловому. Вирішивши всі справи потрібно вирушити з міста Рахів Закарпатської області.

Автошляхом добираємося до південної частини міста, там переходимо міст через річку Тиса. Проходимо вверх вздовж залізниці, там починаємо сходження схилом г. Шоймул. Чим вище піднімаємось, тим більше відкриватиметься неймовірний краєвид. Місцина безліса, тому йти легко і надзвичайно цікаво. Тут дійсно є на що подивитися. Перед вершиною Вибчина, у сідловині, виходимо на лінію хребта. На вершину піднімаємося добре втоптаною стежкою, яка проходить південними схилами до вершини Менчула. Через Менчул, повз Магуру доходимо гори Берлебашка. Місцеві ж називають її Лутундур (1734 м). Існує легенда про походження назви гори Берлебашка. Колись, коли ще монголо-татари панували в цих краях, завойовані, але завжди горді гуцули відмовилися сплачувати ворогам данину. «Берле башка» — означає відсічені голови. Ця фраза дала назву як вершині та полонині, що поруч гори, так і сусідньому селу (нині с. Костилівка).
Вершина вкрита густими травами. Через це підйом вважається легким та приємним.

Зовсім поруч знаходиться Піп Іван. На відміну від Лотундура, вершина Попа вкрита густими смереками. До вершини можна пройти лінією хребта, або повернути праворуч до полонини Лисичій. Там можна побачити невеличку діючу ферму. Це справді нині модний і цікавий зелений туризм — прекрасна можливість спробувати себе в ролі справжнього гірського жителя.

Уже біля підніжжя самої вершини можете помилуватися дикими нарцисами, а по дорозі на вершину — заростями рододендрона карпатського. Тільки уявіть: Ви піднімаєтеся на гору по красивому, м'якому, пахучому, яскраво рожевому килимі. Так ніби Ви в гостях найдорожчим гостем.

На вершині Піп Іван встановлений залізобетонний стовп висотою три метри. Тут відкривається неймовірної краси краєвид. Можна роздивитися весь пройдений шлях. Озирнувшись, слабо віриш в те, що зумів пройти такий досить не легкий шлях. В пам'яті виринають моменти подорожі, груди розпирає від гордості за себе! А попереду ще спуск і дорога до дому.

З вершини Піп Іван спускаємося у західному напрямку вздовж українсько-румунського кордону до вершини Щербан. Далі польовою дорогою лісом попри вершини Полонинка та Прелука потрібно спуститися лінією вододілу відрога останньої вершини до потоку Білий. Вздовж якого можна вийти до села Ділове.

І ось вона цивілізація. З полегшенням видихаємо. Пройдено один з найважчих маршрутів, позаду залишилася всі турботи та втома. Думки заповнені тільки найкращими враженнями від подорожі. В голові вибудовується новий план подорожі в горах, адже побувати тут захочеться не одноразово.

Слід відмітити, щоб Ви не переплутали Піп Іван Мармароський із Піп Іваном Чорногірський, на котрий також радимо спланувати свій похід.